Думати — це дорого. Люди та інші тварини сприймають розумове зусилля як ціну, яку доводиться платити, і вимогливо ставляться до розміру винагороди, яку за це отримують.

Якщо думати доводиться надто багато, суб’єктивна цінність винагороди падає, особливо в міру накопичення втоми. Чому, власне, це так? Адже, здавалося б, мозок саме для того й виник, щоб думати? (спойлер: ні). Що конкретно змінюється — на рівні фізіології мозку, — коли суб’єктивно голова вже не працює? Які когнітивні завдання даються нам найважче? І чи можна щось зробити, щоб думати краще, а втомлюватися при цьому менше?

Про лекторку: Ася Казанцева — відома наукова журналістка, лауреатка премії «Просвітитель», авторка чотирьох бестселерів про людський мозок і поведінку, мандрівна лекторка. За освітою — нейробіологиня (випускниця біологічного факультету СПбДУ, магістр когнітивних наук НДУ ВШЕ, магістр молекулярної нейробіології Брістольського університету).